Податковий кодекс Російської Федерації (далі НК РФ) передбачає для платників податків можливість звільнення від обов'язків обчислення і сплати ПДВ до бюджету. Дане звільнення може бути надано платнику податків у порядку, передбаченому статтею 145 НК РФ. Однак НК РФ вимагає виконання деяких умов.
Звернемося до статті 145 НК РФ:
"1. Організації та індивідуальні підприємці мають право на звільнення від виконання обов'язків платника податків, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку (далі - звільнення), якщо за три попередніх послідовних календарних місяці сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) цих організацій або індивідуальних підприємців без урахування податку не перевищила в сукупності один мільйон рублів.
2. Положення цієї статті не поширюються на організації та індивідуальних підприємців, що реалізують підакцизні товари протягом трьох попередніх послідовних календарних місяців.
3. Звільнення відповідно до пункту 1 цієї статті не застосовується щодо обов'язків, що виникають у зв'язку з ввезенням товарів на митну територію Російської Федерації, підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 146 цього Кодексу.
Особи, які використовують право на звільнення, повинні представити відповідне письмове повідомлення і документи, зазначені в пункті 6 цієї статті, які підтверджують право на таке звільнення, в податковий орган за місцем свого обліку.
Зазначені повідомлення і документи подаються не пізніше 20-го числа місяця, починаючи з якого ці особи використовують право на звільнення.
Форма повідомлення про використання права на звільнення затверджується Міністерством фінансів Російської Федерації.
4. Організації та індивідуальні підприємці, які направили до податкового органу повідомлення про використання права на звільнення (про продовження терміну звільнення), не можуть відмовитися від цього звільнення до закінчення 12 послідовних календарних місяців, за винятком випадків, коли право на звільнення буде втрачено ними відповідно до пункту 5 цієї статті.
Після закінчення 12 календарних місяців не пізніше 20-го числа наступного місяця організації та індивідуальні підприємці, які використали право на звільнення, представляють до податкових органів:
документи, що підтверджують, що протягом зазначеного строку звільнення сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), обчислена відповідно до пункту 1 цієї статті, без урахування податку за кожні три послідовних календарних місяці в сукупності не перевищувала один мільйон рублів;
повідомлення про продовження використання права на звільнення протягом наступних 12 календарних місяців або про відмову від використання даного права.
5. Якщо протягом періоду, в якому організації та індивідуальні підприємці використовують право на звільнення, сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) без урахування податку за кожні три послідовних календарних місяці перевищила один мільйон рублів або якщо платник податків здійснював реалізацію підакцизних товарів, платники податків починаючи з 1-го числа місяця, в якому мало місце таке перевищення або здійснювалася реалізація підакцизних товарів, і до закінчення періоду звільнення втрачають право на звільнення.
Сума податку за місяць, у якому мало місце вказане вище перевищення або здійснювалася реалізація підакцизних товарів та (або) підакцизного мінерального сировини, підлягає відновленню та сплату до бюджету в установленому порядку.
У разі, якщо платник податків не подав документи, зазначені в пункті 4 цієї статті (або представив документи, що містять недостовірні відомості), а також у разі, якщо податковий орган встановив, що платник податків не дотримується обмеження, встановлені цим пунктом і пунктами 1 і 4 цієї статті, сума податку підлягає відновленню та сплату до бюджету в установленому порядку зі стягненням з платника податків відповідних сум податкових санкцій і пені.
6. Документами, що підтверджують відповідно до пунктів 3 і 4 цієї статті право на звільнення (продовження терміну звільнення), є:
виписка з бухгалтерського балансу (представляють організації);
виписка з книги продажів;
виписка з книги обліку доходів і витрат і господарських операцій (представляють індивідуальні підприємці);
копія журналу отриманих і виставлених рахунків-фактур.
7. У випадках, передбачених пунктами 3 і 4 цієї статті, платник податків має право направити до податкового органу повідомлення і документи поштою рекомендованим листом. У цьому випадку днем їх подання до податкового органу вважається шостий день з дня направлення рекомендованого листа.
8. Суми податку, прийняті платником податків до відрахування відповідно до статей 171 і 172 цього Кодексу до використання ним права на звільнення відповідно до цієї статті, стосовно товарів (робіт, послуг), у тому числі основних засобів і нематеріальних активів, придбаних для здійснення операцій, визнаних об'єктами оподаткування відповідно до цього розділу, але не використаних для зазначених операцій, після відправки платником податків повідомлення про використання права на звільнення підлягають відновленню в останньому податковому періоді перед відправкою повідомлення про використання права на звільнення шляхом зменшення податкових відрахувань.
Суми податку, сплачені стосовно товарів (робіт, послуг), придбаних платником податку, що втратила право на звільнення відповідно до цієї статті, до втрати зазначеного права і використаним платником податку після втрати ним цього права при здійсненні операцій, визнаних об'єктами оподаткування відповідно до цього розділу, приймаються до відрахування в порядку, встановленому статтями 171 і 172 цього Кодексу ".
Таким чином, отримати звільнення за цією статтею НК РФ мають право лише платники податків ПДВ (організації та індивідуальні підприємці). У частині платників ПДВ на митниці дана стаття не застосовується.
Платник податків ПДВ має право отримати звільнення від виконання обов'язків платника податків. При виконанні наступних умов:
За три попередніх послідовних календарних місяці загальна сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) платника податків без урахування податку не перевищила в сукупності один мільйон рублів;
Платник податків ПДВ протягом трьох попередніх послідовних календарних місяців не здійснював реалізацію підакцизних товарів.
Відповідно до статті 181 НК РФ підакцизними товарами визнаються:
спирт етиловий з усіх видів сировини, за винятком спирту коньячного;
спиртовмісна продукція (розчини, емульсії, суспензії і інші види продукції в рідкому вигляді) з об'ємною часткою етилового спирту понад 9 відсотків;
алкогольна продукція (спирт питної, горілка, лікеро-горілчані вироби, коньяки, вино й інша харчова продукція з об'ємною часткою етилового спирту понад 1,5 відсотка, за винятком виноматеріалів);
пиво;
тютюнова продукція;
автомобілі легкові і мотоцикли з потужністю двигуна понад 112,5 кВт (150 кінських сил);
автомобільний бензин;
дизельне паливо;
моторні масла для дизельних і (або) карбюраторних (інжекторних) двигунів;
прямогонний бензин.
Про те, яким чином розраховується виручка, що використовується в цілях статті 145 НК РФ, сказано в пункті 2.2. Методичних рекомендацій із застосування глави 21 НК РФ. Відповідно до зазначеного пункту розрахунок виручки здійснюється відповідно до облікової політики для цілей оподаткування, тобто якщо платник податків моментом визнання оподатковуваної бази ПДВ вважає "оплату", то при розрахунку використовується тільки оплачена виручка. У розрахунку включається виручка від реалізації як оподатковуваних (у тому числі за ставкою 0%), так і неоподатковуваних товарів (робіт, послуг) незалежно від форми оплати. Крім того, враховується виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), місцем реалізації яких не визнається територія Російської Федерації.
У той же час в цілях статті 145 НК РФ в суму виручки не включаються:
виручка, отримана від реалізації товарів (робіт, послуг) при здійсненні діяльності, що підлягає оподаткуванню єдиним податком на поставлений дохід за певними видами діяльності;
суми грошових коштів, перераховані в статті 162 НК РФ, включаючи кошти, отримані у вигляді санкцій за невиконання або неналежне виконання договорів (контрактів), що передбачають перехід права власності на товари (роботи, послуги);
вартість товарів (робіт, послуг) переданих на безоплатній основі.
Крім того, з розрахунку виручки платник податків виключає:
операції, перелічені у підпунктах 2, 3, 4 пункту 1 та пункті 2 статті 146 НК РФ;
операції, здійснювані податковими агентами відповідно до статті 161 НК РФ.
Зверніть увагу, що для професійних учасників ринку цінних паперів при здійсненні ними дилерської діяльності на ринку цінних паперів, а також для будь-яких інших організацій, що здійснюють операції купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, виручкою від реалізації цінних паперів для цілей застосування пункту 1 статті 145 НК РФ є продажна вартість цінних паперів.
Потрібно відзначити, що вважати цю виручку можна по-різному. Можна взяти три останні календарні місяці, а можна порахувати виручку за останній квартал. Так порахував Федеральний арбітражний суд Західно-Сибірського округу (Постанова від 2 грудня 2002 року по справі № Ф04/4354-982/А46-2002).
Таким чином, для отримання звільнення від ПДВ для розрахунку виручки три послідовних календарних місяці можна визначати двома способами:
- Січень + лютому + березень (I квартал), квітень + травень + червень (II квартал) і так далі;
- Січень + лютому + березень, лютий + березень + квітень, березень + квітня + травень і так далі.
Відносно пункту 2 статті 145 НК РФ відзначимо, що даний пункт досить довгий час був предметом спору між податковими органами та платниками податків. Податківці трактували цю норму Податкового Кодексу РФ таким чином: якщо платник податків здійснює реалізацію підакцизних товарів, то право на звільнення він не має, незалежно від того здійснює він реалізацію тільки підакцизних товарів, або поряд з нею продає і непідакцизних товарів. Податкове відомство мотивувало свою позицію тим, що від ПДВ звільняється або не звільняється сам платник податків, а не вид здійснюваних ним операцій. Проте крапку в численних суперечках з цього приводу поставив Конституційний Суд Російської Федерації. У своєму Визначенні від 10 листопада 2002 року № 313-О "За скаргою громадянки Паутова Людмили Іванівни на порушення її конституційних прав пунктом 2 статті 145 Податкового кодексу Російської Федерації" він вказав, що положення пункту 2 статті 145 НК РФ (його конституційно-правове тлумачення ) не може служити підставою для відмови особі, яка здійснює одночасно реалізацію підакцизних та непідакцизних товарів, в наданні звільнення від виконання обов'язків платника податків з податку на додану вартість за операціями з непідакцизних товарів.
Тому, якщо платник податків здійснює реалізацію підакцизних та непідакцизних товарів, то необхідно організувати роздільний облік цих операцій, і тоді в частині реалізації непідакцизних товарів платник податку може скористатися правом і застосувати звільнення від обов'язків платника податків.
У тому випадку, якщо необхідні умови дотримані, платник податків повідомляє податковий орган про своє рішення скористатися правом на звільнення від сплати ПДВ. Форма повідомлення, репрезентованої в податковий орган, затверджена Наказом МНС Російської Федерації від 4 липня 2002 року № БГ-3-03/342 "Про статтею 145 частини другої Податкового кодексу Російської Федерації". Разом з повідомленням платник податків до податкового органу представляє наступні документи:
1) витяг з бухгалтерського балансу (представляють організації);
2) виписку з книги продажів;
3) виписку з книги обліку доходів і витрат і господарських операцій (представляють індивідуальні підприємці);
4) копію журналів отриманих і виставлених рахунків-фактур.
Зазначений комплект документів повинен бути представлений до податкового органу не пізніше 20-го числа місяця, починаючи з якого платник податків використовує своє право на звільнення. Представляти дані документи до податкового органу не обов'язково особисто, можна направити повідомлення і документи поштою рекомендованим листом. У цьому випадку днем їх подання до податкового органу вважається шостий день з дня відправлення рекомендованого листа.
Приймаючи рішення про використання права на звільнення, платник податків повинен особливу увагу приділити пункту 8 статті 145 НК РФ. Даний пункт містить вимогу про відновлення ПДВ, раніше прийнятого до відрахування стосовно товарів (робіт, послуг), у тому числі по основних засобах і нематеріальних активів, які були придбані платником податку, але не використані для оподатковуваних операцій. Адже може вийти так, що сума ПДВ, що підлягає відновленню, досить велика, і звільнення від обов'язків платника податків у цьому випадку використовувати невигідно. Якщо, зваживши всі за і проти, платник податків все ж таки приймає рішення використовувати звільнення, сума "відновленого" податку відображається в декларації з податку на додану вартість за останній податковий період перед відправкою повідомлення. Сума податку, що підлягає відновленню, відображається по рядку 370 розділу 2.1 "Розрахунок загальної суми податку", форма якої затверджена Наказом МНС Російської Федерації від 20 листопада 2003 року № БГ-3-03/644 "Про затвердження форм декларацій з податку на додану вартість" .
Використовувати право на звільнення платник податків може протягом року (12 послідовних календарних місяців), а потім за її бажанням воно може бути продовжено.
Після закінчення року, протягом якого платник податків використовував право на звільнення, він зобов'язаний подати до податкового органу (не пізніше 20-го числа наступного місяця):
документи, що підтверджують, що сума виручки за кожні три послідовних календарних місяці від реалізації товарів (робіт, послуг) у нього не перевищувала один мільйон рублів;
повідомлення про продовження терміну або відмова від використання права на звільнення.
Продовжуючи термін звільнення, платник податку подає до податкового органу, той же самий комплект документів, що і при отриманні права на звільнення. Про це йдеться в Листі МНС Російської Федерації від 30 вересня 2002 року № ВГ-6-03/1488 @ "Про звільнення від виконання обов'язків платника податків, пов'язаних з обчисленням і сплатою ПДВ".
Якщо платник податків не надасть підтверджують документи про правомірність використання звільнення, то податковий орган зажадає відновити суму податку за весь термін звільнення і сплатити його до бюджету, крім того, до платника податків будуть застосовані штрафні санкції у вигляді штрафів і пені.
Зазначимо, що платник податку не має права добровільно відмовитися від використання права на звільнення протягом всього терміну його дії (дванадцяти календарних місяців). Його можна тільки "втратити", це відбудеться, якщо протягом строку звільнення у платника податків відбулося перевищення суми виручки або здійснювалася реалізація підакцизних товарів. У цьому випадку сума податку за місяць, у якому відбулося перевищення виручки, або була здійснена реалізація підакцизних товарів, підлягає відновленню та сплату до бюджету в установленому порядку.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://klerk.ru/